Сьогодні, між іншим, виповнилося 130 років з дня народження Нільса Бора -- одного із найгеніальніших фізиків 20 століття.

Мабуть найвизначнішим досягненням Нільса Бора і свідченням його геніальності є те, що він практично відразу усвідомив всеосяжний характер сформульованого ним принципу доповнюваності, звівши його, таким чином, до рангу фундаментального філософського. Фактично, Бор подарував людству цілком нову парадигму пізнання навколишнього світу.

Хоча у загальнофілософському визначенні принцип доповнюваності звучить дуже просто (усебічне пізнання складного об’єкта чи явища досяжне за умови дослідження його з різних проекцій (різними моделями), звести  які до однієї принципово неможливо -- за М.Д.Гродзинським), явне його застосування у практиці конкретних біологічних чи екологічних досліджень досить таки нетривіальне завдання, якому, до речі, вітчизняна біологічна освіта приділяє вкрай мало уваги. Цей принцип має величезне значення і для підходів до охорони природи, а його нерозуміння приводить до таких жахливих потворних концепцій, що продукує, наприклад, КЕКЦ.

Ну і трохи цитат з чудової книги Г.С. Розенберга, Д.П. Мозгового, Д.Б. Гелашвили "Экология. Элементы теоретических конструкций современной экологии" в тему принципу доповнюваності в екології:

Відсканував і скомпілював у форматі DJVU книгу:

Экология заповедных территорий России / В. Е. Соколов, К. П. Филонов, Ю. Д. Нухимовская, Г. Д. Шадрина; Под ред. В. Е. Соколова, В. Н. Тихомирова; Рос. АН, Ин-т проблем экологии и эволюции им. А. Н. Северцова. — М.: Янус-К , 1997 — 576 с.

Завантажити її можна у розділі сайту "Бібліотека".

Пара скріншотів зі сторінки "Вимоги нового стандарту оформлення посилань у виданнях, що подаються до видавництва "Наукова думка" з 2010 р." з сайту видавництва "Наукова думка". Одним словом, як написано на лурку з подібних приводів -- "неукоснительное соблюдение взаимоисключающих параграфов есть краеугольный камень кащенизма".

Коли така пташка, дмухнувши керосиновою гаррю, проноситься менш як в тридцяти метрах над головою (раптово налетівши при цьому ззаду!), а секунди через три ще й друга, є висока ймовірність емпірично встановити звідки виділяється адреналін.

У ході обробки даних чи візуалізації її результатів, замість повних латинських назв видів інколи зручніше користуватися їх абревіатурами. У чудовому пакеті vegan для R, серед купи інших корисних речей, є функція <make.cepnames>, яка призначена для створення восьмилітерних абревіатур із назв видів. Нижче наведений невеличкий скрипт для R, який зчитує латинські назви із csv-файлу, за допомогою згаданої функції створює абревіатури та записує їх у результуючий файл поряд із повними назвами видів.