Правда ж, файна!
Вгодована самка каракурта Latrodectus tredecimguttatus у піщаному степу Олешських пісків (Збур’ївська арена, початок серпня)
До бібліотеки сайту, а саме до її розділу, що присвячений концептуальним аспектам організації та ведення наукових досліджень у заповідниках, додав скан ще однієї статті Є.М. Матюшкіна. Загалом, обидві розміщені у бібліотеці сайту його праці -- це найкраще, що мені доводилося читати із зазначеної проблематики.
Завантажити згадані статті можна за посиланням: Бібліотека>Заповідна справа>Наукові дослідження
Майже 10 років наукову спільноту України ґвалтували стандартом ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 -- про цей маразм я вже писав раніше http://mns.ks.ua/novitates-mns/minds-to-online/228-marazm009.html. Фактичну відсутність спеціального стандарту для оформлення бібліографічних посилань нарешті виправили. Вопщєм, зустрічайте -- з 1 липня 2016 р. набув чинності національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання.
До слова, за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 можу назвати лише одну приємність -- вимога складання списків цитованої літератури за цим стандартом є хорошим індикатором мурзилок.
Цього року теж до біса каракурта у піщаному степу. Найбільше вражений їхньою чисельністю був в останню поїздку до Волижиного лісу -- у полуденну спеку степ кишів павуками, що діловито упорядковували свої ловчі тенета. Одного такого каракурта, що зосереджено займався своєю роботою, зняв на відео.
Каракурт оновлює ловчі тенета (Чорноморський біосферний заповідник, Волижин ліс, 22 червня 2016 р.)
Інколи від надлишку вихідних з’являється бажання взяти до рук паяльника. Цього разу вирішив проапгрейдити свої PMR446-радіостанції Motorola TLKR T60 чвертьхвильовим штирем, який, у порівнянні зі штатною пружинкою, дає відчутний приріст у далекобійності. На світлині нижче ліворуч вже готова (ну майже готова) рація, праворуч -- у процесі заміни штатної антени на штир зі шматка коаксікального кабелю.
