Потрапила мені вчора на очі книга Г.С. Розенберга, Д.П. Мозгового, Д.Б. Гелашвили "Экология. Элементы теоретических конструкций современной экологии" (є у електронній бібліотеці Олексія Шипунова "Флора і фауна") -- тепер читаю і насолоджуюся. Загалом, усіляко рекомендую!

P.S. Саме ось це, про що ідеться у нижченаведеному фрагменті із книги, я мав на увазі у повідомленні за посиланням http://mns.ks.ua/uk/novitates-mns/minds-to-online/346-scale.html

P.P.S. Принцип доповнюваності няшки Нільса Бора рулить!

Для "классической экологии" (в контексте содержательного, физического
  подхода, оформившегося в работах Р.Мак-Артура конца 60-х годов; см.: Семенова, 1989, с. 76) экологический мир был стабильным или стремящимся к стабильности; предсказуемым, в силу своей детерминированности (биотическими взаимодействиями или условиями среды); находящимся в первую очередь под воздействием конкурентных отношений; экологический мир представлялся дискретным (а это ставило классификацию экосистем "во главу угла" экологического исследования); он был гармоничен внутри себя и, что наиболее фундаментально, - он был объективен (т.е. идеальный мир классической экологии отвечал реальному экологическому миру). По-видимому, экология находилась в состоянии "нормальной науки" в понимании Т.Куна (1977). Как и свойственно науке в этом состоянии, не подвергались сомнению фундаментальные понятия, составляющие основу "реальности" (такие, как время, пространство и специально экологические - конкуренция, сообщество и т.п.; Розенберг, Смелянский, 1997). Итак, что же произошло с экологическим миром (см. Розенберг, Смелянский, 1997)?

 1. Пришло понимание субъективности образа экологического мира. Действительно, абсолютно все заключения относительно сообщества зависят от масштаба, в котором его изучают. Роль масштаба была ясна и раньше (Whittaker et al., 1973; Whittaker, Levin, 1977), но то был реально существующий масштаб реальных сообществ. В новой экологии произошло осознание того, что масштаб может быть связан не с природой, а с наблюдаемым паттерном, соответствие которого "реальности" - отдельный сложный вопрос. Таким образом, наблюдатель сам определяет, что он сможет увидеть, - восприятие экологического мира стало осознанно субъективным.

До своєї онлайнової бібліотеки додав цікаву статтю щодо проблеми інвертованості причинно-наслідкових зв’язків у біології:

Пантелеев П. А. О роли исходной аксиомы в зоологических исследованиях // Вестник зоологии. — 1999. — Т. 33, № 3. — С. 103—109.

Як на мене,  піднята автором проблема є особливо актуальною для сучасної екології. Для апетиту пропоную пару цитат з цієї праці:

З нагоди дня пам’яті (24 жовтня) та 87 річниці з дня народження Тетяни Борисівни Ардамацької (25 жовтня), хочу розкрити один маловідомий факт з її біографії. Він стосується обставин, завдяки яким Т.Б. потрапила до Чорноморського заповідника.

Коли випускник і, водночас, уже співробітник далеко не маленького вишу (в даному випадку -- Херсонського державного університету) публікує у збірнику наукових праць ось таку от "наукову працю", як нижче на скрінах, в мене складається враження навіть не про те, що щось у консерваторії не так, а про повну відсутність самої консерваторії...

З нагоди дня пам’яті видатного вченого-еколога Олексія Меркурійовича Гілярова, у своїй онлайн-бібліотеці розмістив його статтю "Міфологічне в екології". Згадана праця вийшла ще у 1992 р., а таке враження, що її актуальність наразі постійно зростає.