Є певна ймовірність того, що наступні десятиліття можуть виявитися дуже цікавими у сенсі кліматичних змін, а саме в тому, що крива середньої температури по лікарні на планеті може піти трохи в інший бік, ніж того очікує стурбована світова громадськість. Побудувавши за даними NOAA графік середньорічних значень чисел Вольфа, можу сказати, що у 2014 р. ми вже успішно пережили пік 24-го циклу сонячної активності. Привернуло увагу те, що такого низького піку, як він був минулого року, не спостерігали з 1928 р. Загалом же характер ходу кривої динаміки сонячної активності (її низькочастотної складової) дозволяє прогнозувати, що протягом наступних декількох циклів (читай десятиліть) вона може бути досить низькою. Якщо максимум наступного 25-го циклу (десь так у році 2025-у) виявиться ще меншим, ніж минулорічний, то цілком можна буде говорити про стійку тенденцію зниження активності нашого світила. А це, у свою чергу, може мати певні наслідки для подальшого ходу кліматичних змін.

Так, на сьогодні серед науковців немає впевненості, що коливання сонячної активності суттєво впливають на зміни клімату. Однак, як слушно зауважила у одному із своїх оглядів Anne M. Waple, ми не можемо ігнорувати можливість зв’язку низькочастотної складової динаміки сонячної активності з кліматом, хоча б з того факту, що найхолодніший проміжок малого льодовикового періоду припав саме на Маундерівський мінімум.