Надихнувшись чудовою лекцією Марини Шквирі про великих хижаків України, вирішив написати пост про свої зустрічі з вовками. Їх у мене було досить таки багато, що, з одного боку, зумовлено вельми помітною кількістю вовків в наших краях, а з іншого -- тим, що вже років з чотирнадцяти до біса часу щорічно проводжу у полі.

Отже, всі мої численні зустрічі з цим файним звіром, що відбулися за останні два з половиною десятки років, можна звести до кількох основних типів.

Піщаний степ на Івано-Рибальчанській ділянці Чорноморського біосферного заповідника. З різноманітних ландшафтів заповідника це саме той, який я взагалі люблю до нестями. А ще декілька століть тому піщаний степ із розкиданими серед нього дубовими, березовими та осиковими гайками був поширений всією територією Олешських пісків.

Дибка степова (Saga pedo) на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Коли сисадміну нудно, він ганяє паровозики в терміналі :)

Віковий дуб на ділянці Волижин ліс (Чорноморський біосферний заповідник)