Кожній скільки-небудь благородній сфері людської діяльності властивий свій дух, який в принципі неможливо передати сухими засобами вербального визначення цієї діяльності.  Сутність цього духу розуміють лише люди, які безпосередньо живуть цією діяльністю. Сторонній же людині, хоча і не без певної обмеженості, його можна донести лише мистецькими засобами - через літературу, кіно, живопис.

З усіх донедавна бачених мною фільмів про заповідники, в жодному не вдалося передати духу заповідника і заповідної справи. Абсолютно ж протилежне, неймовірно приємне враження на мене справив фільм "Письма к Асе" (1996 р.), про існування якого я дізнався завдяки Cololeus. Ідея цього фільму належить Анні Квашніной, яка наразі є директором заповідника "Денежкин камень".

Цей фільм дуже гарний і приємний! Гарний своєю неформатністю, відходом від стереотипів, наявністю низки дуже тонко підмічених і підкреслених моментів, які власне і складають дух заповідної справи і які зазвичай нерозуміють люди, ба нехай навіть біологи, що не мали досвіду роботи у заповіднику.

Сам фільм відразу ж дав для перегляду молодим (працюють у заповіднику менше року) співробітникам наукового відділу.

За посиланням - цікава стаття про сучасних найзубатіших акул капіталізму та економічних паразитів - наукові видавництва: http://www.monbiot.com/2011/08/29/the-lairds-of-learning/ (у російському перекладі можна почитати тут: http://scepsis.ru/library/id_3110.html).

На серії супутникових знімків можна простежити процес танення льоду на акваторіях Дніпро-Бузького лиману, Ягорлицької, Тендрівської та, частково, Джарилгачської заток. Джерело знімків: http://lance.nasa.gov/.

8 березня 2012 р.

9 березня 2012 р.

10 березня 2012 р.

Щось рідненьку альма-матер не по-дитячому штормить:

http://www.pskherson.com.ua/

http://pik.ua/

http://www.pskherson.com.ua/

http://www.vgoru.org/

http://www.pskherson.com.ua/

http://www.pskherson.com.ua/

"Порядком державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій", затвердженого наказом Міністерства і науки 27.10.2008 № 977, серед пунктів, які визначають перелік документів, що подаються до УкрІНТЕІ при закритті теми НДР, є  такий, що вимагає надання звіту в електронній формі. Точне формулювання цього пункту наступне:
"звіт про НДР (ДКР) на електронному носії, набраний одним файлом у Word (шрифт Times New Roman, розмір 14) та завірений щодо ідентичності звіту на паперовому носії підписом керівника НДР (ДКР) на ярлику, наклеєному на електронному носії...".

Слід зауважити, що цей пункт абсолютно маразматичний, оскільки має нереальні вимоги. Як відомо, у форматі файлу MS Word є дуже серйозний недолік - все форматування документу "прив'язується" до того принтеру, який встановлений в системі за замовчуванням. Це дуже часто призводить до того, що при перенесенні документу на інші комп'ютери, він може відображатися зовсім по різному (як кажуть: "форматування з'їжджає" (цей недолік, до речі, суттєво обмежує використання формату MS Word для обміну електронними документами). Як наслідок, керівник НДР, поставивши підпис щодо свого засвідчення ідентичності звіту в електронній формі паперовому примірнику, завідомо є порушником.

Незрозумілою є вимога щодо того, щоб звіт був набраний 14 кеглем, адже ДСТУ 3008-95, який, власне, і визначає правила оформлення звітів у сфері науки і техніки, передбачає, що текст звіту має бути набраним літерами і цифрами висотою не менш як 1,8 мм. Тобто, стандарт допускає використання шрифтів і з меншим кеглем, ніж 14-й. Наприклад 12-й кегль, висота якого для гарнітури Times New Roman є не меншою 1,9 мм, дуже зручно використовувати у випадку набору таблиць.

А що робити тим, хто верстку звіту робить не у MS Word, а в інших редакторах? Можу також собі уявити, що думають про цей пункт "Порядку..." і якими словами обзивають його авторів ті фахівці в області точних наук, які звіти оформлюють у редакторах, що працюють з мовою розмітки TeX/LaTeX.

Та і взагалі, цей пункт просто суперечить духу стандартизації, адже формат документу MS Word в принципі не визнається Міжнародною організацією із стандартизації (International Organization for Standardization, ISO) в якості відкритого стандарту для обміну документами (на відміну, наприклад, від Portable Document Format (PDF) чи Open Document Format for Office Application).

Upd.: Все те ж саме, між іншим, стосується і дисертацій.