Мого невеликого досвіду спілкування із різними контролюючими органами та силовими структурами за час нетривалого перебування на керівних посадах цілком вистачило на те, щоб надалі цинічно зловтішатися від новин про те, як вони мочать один одного.

Останніми днями серед журналістів Херсона спостерігався якийсь дивний ажіотаж з приводу зимівлі лебедів у Джарилгацькій затоці. Оскільки минулого тижня мною разом із Сергієм Плющем був проведений середньозимовий облік гідрофільних птахів на акваторіях Чорноморського біосферного заповідника та у Джарилгацькій затоці (на схід до Скадовська), є нагода подати коротеньку інформацію в тему. За попереднім підрахунком в ході обліку нами зареєстровано 10,4 тис. зимуючих птахів, в т. ч.: лебедів — 5,3 тис. особин, качок — 3,2 тис. ос., мартинів — 1,8 тис. ос., гусей — 80 ос., пірникоз — 20 ос., орланів-білохвостих — 12 особин. Слід відзначити, що це далеко не повна кількість птахів, що зимують на зазначених акваторіях, бо обліком охоплюються лише окремі частини заток. В цілому ж зимівля проходить нормально, адже цього року зима видалася досить м’яка. В силу того, що періоди похолодання нетривалі і змінюються частими відлигами, льодовий режим на затоках сприятливий для зимівлі гідрофільних птахів. Фактів загибелі водоплавних птахів під час обліку нами не зареєстровано.

Як це часто буває у спілкуванні із журналістами, останні завше примудряються щось не так зрозуміти або й перекрутити отриману інформацію. Так і цього разу, з посиланням на мене тут написали, що лебеді шкодять посівам рапсу. Насправді ж від того, що лебеді взимку пасуться на полях з рапсом, останньому ні жарко, ні холодно.

Ну і нарешті, нижче розміщені відео та декілька світлин зроблених під час середньозимового обліку. Відразу ж перепрошую за їх якість, адже під час напруженої роботи з підрахунку птахів під час коротких зупинок між переїздами від однієї облікової точки до іншої зовсім не до того, щоб надійно встановлювати штатив, рівняти горизонт і таке інше.

А.М. Гиляров. Мифологическое в экологии // Природа. - 1992. - № 2. - С.3-10.

Ограничение исследовательских задач описанием того, что есть, и отказ от объяснения, от поисков механизма (поскольку механизм — это уже какая-то идеализация, т. е. нечто чуждое мифологическому сознанию) наблюдалось в истории экологии неоднократно. Наиболее ярко эти особенности мифологического подхода проявлялись, пожалуй, в фитоценологии (учении о наземных растительных сообществах) и выросшей на базе этого учения в нашей стране биогеоценологии. Вплоть до недавнего времени основная задача фитоценологии многими (но не всеми, и это чрезвычайно важно!) ее адептами виделась в бесконечном придумывании новых терминов или, что чаще, в обсуждении «правильности» или «неправильности» их использования разными авторами. Множество примеров такого рода обсуждений можно найти даже в трудах такого неординарного исследователя, как В. Н. Сукачев. Подобная чрезмерная увлеченность терминологическими спорами вряд ли способствует развитию науки, особенно если споры эти не заканчиваются постановкой вопросов, ответы на которые могут дать только конкретные исследования.
Тенденция считать всякое простое описание достаточной целью экологического исследования не столь безобидна, как может показаться. Она ведет к очень большим затратам материальных средств, труда и времени научных работников, но при этом не приводит к сколь-либо заметному прогрессу в понимании тех или иных экологических систем (популяций, сообществ, экосистем и т. п.). Ведь ставится задача описать, а не понять. И хотя любое описание также всегда несвободно от концептуальной предвзятости (или, как любят говорить науковеды, теоретической нагрузки), все же необходимость объяснения в значительно большей мере требует формулировки определенной гипотезы о смысле или механизме наблюдаемого явления.

Методички написані для рабів! Хто працює за методичкою - той раб!

На відео - анімація (охоплює період з 21:00 2 грудня по 18:00 3 грудня), що ілюструє формування і проходження Україною циклону, який в Азово-Чорноморському регіоні 3 грудня 2012 р. спричинив сильний шторм, а решту України засипав снігом. За даними Бехтерської метеостанції (Голопристанський р-н, Херсонська обл.) в цей день о 14 годині середня швидкість вітру (SW) становила 20 м/с, атмосферний тиск у цей час знизився до 742,2 мм рт. ст.; на жаль, поки що відсутні дані про швидкість вітру у поривах, але зі свого досвіду можу сказати, що за такої середньої, у поривах вітер напевне досягав швидкості не менш як 28-30 м/c. Штормовий вітер південно-західного напрямку спричинив катастрофічний нагін води у Тендрівській та Ягорлицькій затоках, що у свою чергу призвело до затоплення солончаків вздовж їх берегів. Загалом, шторм такої сили в нашому регіоні трапляється не більш як 1-2 рази на рік, та й то не кожного року.

На 3 грудня у нас був запланований облік зимуючих водоплавних птахів на Тендрівській та Ягорлицькій затоках. На підставі моніторингу руху повітряних мас за даними сайту http://www.sat24.com/, надвечір 2 грудня мені довелося скасувати виїзд. На ранок 3 грудня погода начебто видавалася досить непоганою, однак вже біля 11 години стало однозначно зрозумілим, що виїзд був скасований таки недарма...