Ще у шкільні роки пару-трійку разів на очі потрапляли різні розповіді про те, як ті чи інші тварини шукали у людини порятунку від хижаків. Правдиві вони були, чи ні -- біс їх знає, але минулого тижня довелося особисто стати учасником подібної цілком реальної історії.
Надсадно завивши на 800 обертах за хвилину, після десятка років цілком вірної роботи (якщо не зважати на такі не варті уваги дрібниці, як заміна приводного ременя та помпи), пральна машинка Samsung розповіла, що за ці роки сальник вже геть виморився і став пропускати воду, внаслідок чого підшипники на барабані з деталей перетворилися на брухт. Халепа полягала у тому, що для їх заміни пральну машинку треба було розібрати трохи менше, ніж повністю, а після заміни підшипників ще й зібрати; при цьому дуже бажано, щоб після збирання не залишилося зайвих деталей, як то іноді буває. Але чого тільки, сцуко, не зробиш, щоб 1) не прати руками, 2) не тягти машинку до сервісу (мало того, що з 4-го поверху, а ще й до іншого міста) і 3) не переплачувати майстру :)
Минулого тижня провели перший облік зимуючих гідрофільних птахів на акваторіях Чорноморського біосферного заповідника. На відео -- зимівельне скупчення качок та лебедів у кутовій частині Тендрівської затоки. Перепрошую за якість -- погода була вкрай кепською, а ще й на холодному пронизливому вітрі про такі дрібниці, як вирівнювання горизонту взагалі не згадуєш.
Потрапила мені вчора на очі книга Г.С. Розенберга, Д.П. Мозгового, Д.Б. Гелашвили "Экология. Элементы теоретических конструкций современной экологии" (є у електронній бібліотеці Олексія Шипунова "Флора і фауна") -- тепер читаю і насолоджуюся. Загалом, усіляко рекомендую!
P.S. Саме ось це, про що ідеться у нижченаведеному фрагменті із книги, я мав на увазі у повідомленні за посиланням http://mns.ks.ua/uk/novitates-mns/minds-to-online/346-scale.html
P.P.S. Принцип доповнюваності няшки Нільса Бора рулить!
Для "классической экологии" (в контексте содержательного, физического
подхода, оформившегося в работах Р.Мак-Артура конца 60-х годов; см.: Семенова, 1989, с. 76) экологический мир был стабильным или стремящимся к стабильности; предсказуемым, в силу своей детерминированности (биотическими взаимодействиями или условиями среды); находящимся в первую очередь под воздействием конкурентных отношений; экологический мир представлялся дискретным (а это ставило классификацию экосистем "во главу угла" экологического исследования); он был гармоничен внутри себя и, что наиболее фундаментально, - он был объективен (т.е. идеальный мир классической экологии отвечал реальному экологическому миру). По-видимому, экология находилась в состоянии "нормальной науки" в понимании Т.Куна (1977). Как и свойственно науке в этом состоянии, не подвергались сомнению фундаментальные понятия, составляющие основу "реальности" (такие, как время, пространство и специально экологические - конкуренция, сообщество и т.п.; Розенберг, Смелянский, 1997). Итак, что же произошло с экологическим миром (см. Розенберг, Смелянский, 1997)?
1. Пришло понимание субъективности образа экологического мира. Действительно, абсолютно все заключения относительно сообщества зависят от масштаба, в котором его изучают. Роль масштаба была ясна и раньше (Whittaker et al., 1973; Whittaker, Levin, 1977), но то был реально существующий масштаб реальных сообществ. В новой экологии произошло осознание того, что масштаб может быть связан не с природой, а с наблюдаемым паттерном, соответствие которого "реальности" - отдельный сложный вопрос. Таким образом, наблюдатель сам определяет, что он сможет увидеть, - восприятие экологического мира стало осознанно субъективным.
Начебто все кепсько, як і раніше: і від ромашок тхне ладаном із пекла, і апостол Андрій носить люгер-пістолет, і на небі гроза -- чистий фосфор з ангідридом. От тільки це падло з небес вибивати, здається, вже і нема для кого.
Зачиняйте двері за Винищувачем -- він не повернеться.
